Енциклопедія легковажності. Тонке мистецтво не ставитися до життя занадто серйозно

Яскраві наряди, іскристий сміх, мимохідна краса і боротьба за мить задоволення - кожен від нас знайомий з легковажністю. Осуджуване і величане, воно було вірним супутником людини від античності до наших днів. Католицька церква бачить у цьому важкий гріх, що відіводить від думок про спасіння, тоді як великі філософи - Вольтер, Монтень - бачать в цьому божественний дар, що рятує від страху і відчаю. Нарешті, відтінок легковажності, можливо, відрізняє кожну стилістичну ікону, яку ми шануємо до цього дня, від Твіґі до Брижит Бардо. Занурившись у галантні свята XVIII століття, ви дізнаєтесь, як аристократія підняла легковажність до рангу життєвої мистецтва, а живопис Жан-Антуана Ватто і Жан-Оноре Фрагонара співала його чуттєву сторону. Чому саме цей дар традиційно вважається жіночою властивістю і як з ним боролась революційна мораль?