Харукі Муракамі Норвезький ліс, Чоловіки без жінок, Післяморок ( набір з 3 книг )

м'які обкладинки, Українська мова

Норвезький ліс
“Норвезький ліс” – роман японського письменника Харукі Муракамі, опублікований 1987 року. Книга розповідає історію Тору Ва-Танабе, студента університету Токіо, який згадує свою юність у 1960-х роках. Головними темами книги є любов, втрата, самотність та пошук сенсу у житті. У ході розповіді Тору переживає складні стосунки з двома різними жінками – Наоко, дивною та загадковою дівчиною з темним минулим, та Мідорі, життєрадісною та живою дівчиною. Роман “Норвезький ліс” вважається одним з найбільш відомих та популярних творів Харукі Муракамі та приваблює читачів своєю глибиною та чуттєвою проникливістю.

Чоловіки без жінок
«Стати чоловіками без жінок дуже просто. Достатньо міцно кохати жінку, щоб потім вона кудись зникла. У більшості випадків, їх викрадають підступні матроси. Вони заговорюють дівчатам зуби і швидко відвозять їх до Марселя або на Берег Слонової Кістки. І ми нічого не можемо з цим вдіяти. А може, вони обривають свої життя і без зв'язку з матросами. Із цим теж вдіяти ми нічого не можемо. Не тільки ми - навіть матроси». У самій назві «Чоловіки без жінок» міститься мотив і ключова ідея всіх новел: головні герої - чоловіки, ті, кого через найрізноманітніші обставини залишили жінки, хто втратив кохання свого життя або не домігся такого. На думку професора Токійського університету Міцуйосі Нумано, «після прочитання оповідань на підсвідомості залишається “блюзова” туга від неможливості жінкам і чоловікам, нехай навіть найближчим, зрозуміти душі одне одного до кінця. Сучасні люди, які втратили віру в богів і власне призначення, розвинули в собі так званий «орган самотності», що допомагає їм брехати навіть тим, кого любиш усім серцем, і позбутися цього продукту душевної мутації дуже багато хто вже просто не в змозі».

Післяморок
Різні люди бродять в різні сторони. Одні кудись йдуть, інші нікуди особливо не поспішають. В одних є мета, в інших мети немає. Одні благають час затриматися подовше — інші підштовхують його в спину, лише б бігло ще швидше. Але коли йдуть останні електрички, в цих місцях настає дуже дивний час. Зовсім не те, що ми називаємо вночі... Наше терпіння вичерпується. Ми більше не можемо пасивно розглядати те, що показує телевізор. Ми хочемо перевірити все самі.