Між любов'ю та ненавистю

Вдати пару зі своїм заклятим ворогом, щоб отримати ідеальну пекарню, здавалося неважливою справою. Поки не довелося закохатися в нього. Домінік Гарді, звичайно, інженер-архітектор з купою престижних дипломів та нагород, але в печиві він не розбирається ані трохи. Він навіть цукру не любить! Тому, коли відповідно до заповіту мого покійного вітчима було оголошено, що саме Домінік успадкує курорт на березі Тихого океану - проект всього свого життя, та ще й з моєю пекарнею, він зневажливо скривляється. А у мене відвисає щелепа, коли нотаріус оголошує ще один пункт: дизайн моєї пекарні потребує нашої взаємної згоди. Але потім Домінік робить пропозицію, від якої неможливо відмовитися. Він віддатиме мені пекарню мрії, якщо я погоджуся протягом п'яти місяців: вдати пару, відштовхнути його колишню, зображуючи палке кохання, посміхатися йому на людях та дивитися в ці пронизливі зелені очі. Можливо, навіть цілуватися. Нічого складного.