Музейний злодій. Автентична історія кохання та злочинної одержимості

Музеї - в'язниця для мистецтва. Коли прямо перед тобою шедевр, від виду якого стримуєш подих, а на очі навертаються сльози, що може бути природнішим за бажання милуватись ним нескінченно довго, простежити пальцями точні рухи різця чи пензля?.. Звичайно, усе це зручніше робити в тиші та самотньо, розташувавшись у улюбленому кріслі. Хлопчиком Стефан Брайтвізер часто бував у музеях, де блукав у самоті весь день - важко уявити більш симпатичне хобі для підлітка... На початку 2000-х Стефан Брайтвізер був абсолютно щасливий: він знайшов своє покликання, любов і з ніжністю пригадував той день, коли Анна-Катрін відповіла згодою на його нерішуче питання. "Давай забери його", - просто сказала вона, і Брайтвізер здійснив свою першу музейну крадіжку, вибравши з вітрини експонат, який він гаряче бажав. До 2002 року Стефан Брайтвізер здобув те, чого ніколи не бажав: гучну європейську славу.