Ми починаємо наприкінці

Вокер ніколи не покидав прибережне каліфорнійське містечко, в якому він виріс. Він зробив хорошу кар'єру, став шерифом, але так і не зумів впоратися з почуттям провини. Колись він дав свідчення, які зламали життя людині. Не просто людині - найкращому другові. Вінсент Кінг провів у в'язниці багато років. Але зараз він виходить на свободу, і шерифу доведеться поглянути в очі тому, кого він колись зрадив. Дачесс Редлі всього тринадцять, але вона впевнена, що правила придумали не для неї. Їй довелося рано подорослішати - мама випала з життя, відмовившись брати на себе відповідальність за двох дітей, Дачесс і її п'ятирічного брата. Дівчинка вирішує, що впорається сама, битиметься з усім світом, аби тільки захистити осколки сім'ї від усіх бід. Нехай мама й далі грається в маленьку, непристосовану до життя дурненьку. Нічого, Дачесс упорається. Тільки от якими методами? У якийсь момент шериф виявляє, що між ним і малолітньою зухвалою злочинницею багато спільного. Вони обидва відчувають тягар непосильної відповідальності за інших, чекають, що їх зрадять або розчарують. Вони обидва знають: якщо відкрити душу, там обов'язково наслідять, залишивши лише бруд і гіркоту. Вокер нічого не може зробити з Вінсентом, Дачесс - з матір'ю. Якщо вже людина обрала шлях самознищення, їй не допоможе ніхто. Чи надія все ж існує і світ ще може стати кращим?