Остання зупинка Освенцим. Реальна історія про силу духу і про те, що допомагає вижити, коли надії зовсім немає

У 1943 році, у розпал німецької окупації Голландії, нацисти забрали матір Едді де Вінда до пересильного табору для євреїв у Вестер-борку. Щоб врятувати її, він добровільно вирушив туди і в обмін на її звільнення погодився працювати в таборі лікарем. Але врятувати матір Едді не встиг: її вже депортували в Освенцим, а за рік Едді й сам опинився там разом із молодою дружиною Фрідель. У концтаборі їх розділили: Едді був змушений працювати фельдшером в одному з чоловічих бараків, Фрідель опинилася в жіночому блоці, де проводили варварські медичні експерименти сумнозвісні лікарі Йозеф Менгеле і Карл Клауберг. Підходити до жіночого бараку і розмовляти з її мешканками було суворо заборонено. За порушення - розстріл. Але Едді це не змогло зупинити - страх втратити Фрідель був сильнішим за страх смерті. Мемуари де Вінда - це не тільки свідчення про злочин проти людства, це розповідь про силу духу і про те, що рятує людину, коли надії зовсім немає.