Російський іспанець - спанієль

П'ятдесятирічний досвід роботи з мисливськими собаками різних порід і особливо зі спанієлями дає мені право написати цю книгу. Річ у тім, що саме спанієль залишається поки що "собакою в собі", мало кому зрозумілим навіть із числа прихильників породи. У визначеннях з боку спанієль багатоликий. "Собака-качатниця", - почуєте ви в провінції шанобливо вимовлені слова на адресу спанієля. Що ж, визначення безперечне. Будучи колись "злим качатником", не мислячи себе без результативного качиного полювання, я завів собі в 50-ті роки першого спанієля. Скажу відверто, він не був вдалим. Через 10 років я повторив досвід, і, коли мої спанієлі найкращих на той час у країні кровей почали працювати, я кинув качине полювання, бо вони показали мені полювання тонше. "Пташиний гончак" - так рішуче був атестований спанієль одним солідним авторитетом у мисливських публікаціях. Визначення прижилося. Але дозвольте, хіба лягавий - поганий пташиний гончак у невмілих руках?! Ах, як пристрасно женуть пташку по луках і болотах який-небудь білий Бім із чорним вухом або червоний Рекс, не обтяжені польовою постановкою! Маючи честь бути експертом з лягавих, я бачив таку захопливу гонитву. Є ще одна характеристика: спанієль - підмога в полюванні "самотопом". Мабуть, мається на увазі, що все-таки це краще, ніж тупати гектарами мисливських угідь із рушницею напереваги, сподіваючись витоптати що-небудь під постріл.