Шизоаналіз, або Замах на Фройда

«Психоаналіз став притуплювальним наркотиком, — пишуть у своїй книзі французькі психологи й філософи Делез Ж. і Гваттарі Ф. Чи розуміють психоаналітики, що вони роблять? Адже якщо існує “чисто еротичний мотив”, як каже Фройд, то це, безумовно, не Едіп, що його приймає, не фалос, що його запускає, і не кастрація, що його передає». Психоаналіз шукає витоки несвідомого у ранньому дитинстві та родині, зводячись до одного сценарію — «брудної родинної історії», вважають Делез Ж. і Гваттарі Ф. Але життя значно різноманітніше: неможливо звести лібідо лише до сімейного впливу, ігноруючи вплив соціального простору. Критикуючи психоаналіз як ідеологію, «вбудовану в систему поліцейської держави», Делез Ж. і Гваттарі Ф. розробили метод шизоаналізу, що розглядає свідомість як одну з «машин» усередині тіла. Свідомість не змінює самі «машини бажання», які живуть власним життям, але може на них впливати: ламати, спотворювати, репресувати тощо.