Образи візуальної культури Візантії: між язичництвом і християнством. Статуї Константинополя IV–XIII століть

До 1204 року, коли Константинополь було пограбовано хрестоносцями, місто було відоме своїми майстерно виконаними статуями, присвяченими імператорам, язичницьким богам і міфічним істотам. Проте значення цієї скульптурної спадщини довгий час залишалося недооціненим. У цій книзі професорка Парома Чаттерджі пропонує новий погляд на це явище: вона доводить, що язичницькі статуї були невід’ємною частиною візантійської візуальної культури. Спираючись на хроніки, епіграми й художні твори, Чаттерджі показує, що константинопольські статуї не лише відзначалися довговічністю та вишуканістю, а й мали пророче значення. Книга професорки Чаттерджі доповнює наявну літературу з візантійського мистецтва й пропонує новий погляд на сакральні образи та їхнє місце в історії людства.